Роль когнітивних установок у формуванні схильності до прокрастинації у молоді

Abstract

У кваліфікаційній роботі досліджено роль когнітивних установок у формуванні схильності до прокрастинації серед студентів віком 17–25 років. Проаналізовано вплив самооцінки, оптимізму, перфекціоністських стандартів, тривожності щодо помилок та батьківської критики на рівень прокрастинації за допомогою стандартизованих методик («Шкала прокрастинації» Б. В. Такмана, LOT-R, «Шкала самооцінки» Розенберга, FMPS, методика М. Дворник) та авторської анкети. Показано статистично значущі взаємозв’язки між когнітивними установками та проявами прокрастинації: низька самооцінка, песимізм і надмірна самокритика асоціюються з підвищеним відкладанням завдань, тоді як оптимізм, внутрішня мотивація та конструктивні особистісні стандарти знижують схильність до прокрастинації. Встановлено ефективність розробленої психокорекційної програми, спрямованої на розвиток саморегуляції, усвідомленого планування та адаптивних когнітивних установок, яка зменшила рівень прокрастинації та покращила психологічний стан студентів.