Енергетична дипломатія: глобальні тренди та національні інтереси

Abstract

У дослідженні обґрунтовано багатовимірну природу енергетичної дипломатії, для якої у науковому дискурсі не існує уніфікованого визначення. Показано, що синтез реалістичного, ліберального, конструктивістського та інституційно-структурного підходів формує комплексне бачення енергетичної дипломатії як поліцентричного інструменту глобального управління. Проаналізовано роль провідних міжнародних акторів, США, ЄС, Китаю та країн Перської затоки, у формуванні світових енергетичних трендів, які визначають параметри переходу до нового енергетичного режиму. З’ясовано, що їхня взаємодія створює складну систему геополітичних і технологічних взаємозалежностей, які формують архітектуру сучасного світопорядку.